Стежте @FederalUkraine

Статті та публікації : Що таке федералізмогляд статті на форумі

Що ж таке федералізм?

Централізм - одне корито для всіх. Це означає, що доступ до корита мають тільки окремі.
Якщо доступ до корита хочуть мати всі, необхідно утворити багато корит. Саме це і є федералізм.
Хочете знати більше, читайте далі.

Федералізм є системою правління, в якій певна політична територія розмежована на суб'єкти, тобто підтериторії, які наділені своїми власними урядами, які в свою чергу, об'єднані спільним урядом.
Політологи більш формально визначають складні міжурядові відносини федералізму у два способи.
Перше визначення кладе більший акцент на розмежуванні повноважень між двома рівнями правління, в той час, як друге визначення кладе більший акцент на відносинах між урядами та населенням.

В першому випадку найширше вживається тлумачення американського політолога, Уильяма Райкера, який визначає федералізм, як "політичну організацію, в якій функції правління розмежовані між місцевими урядами та центральним урядом в такий спосіб, що кожний з цих урядових рівнів має свої власні сфери діяльності, в яких за ним зберігається право приймання остаточних рішень".

Вчені політологи, коментуючи це визначення, описують більше чи менше централізовані федерації, як адміністративну децентралізацію, де нижчі урядові рівні приймають активну участь в побудові національної політики.

Згідно цьому визначенню, федерації можуть бути або симетричними або асиметричними.
В симетричній федерації кожна з піддержав, тобто кожний з суб'єктів федерації, має однакові стосунки з федеральним урядом і кожний з цих суб'єктів наділений однаковими повноваженнями. Сполучені Штати Америки є типовим прикладом симетричної федерації.
В асиметричній федерації одні суб'єкти федерації мають більше повноважень ніж інші. Прикладами асиметричних федерації є Бельгія, Канада, ЄС, Росія та Іспанія.
Асиметричний федералізм може бути виправданий, коли існує потреба виокремлення переважаючого населення в тому чи іншому суб'єкті федерації, наприклад, коли населення певного суб'єкту федерації належить до певної етнічної групи. В таких випадках даний суб'єкт федерації може вимагати додаткових повноважень в освітній, мовній чи культурній сферах для забезпечення розвитку власної ідентичності.
Цілком можливо, що наділення певних суб'єктів такими повноваженнями, сприятиме вгамуванню міжетнічних напружень та забезпечуватиме кращу стабільність федерації.

Друге визначення федералізму стосується взаємовідносин між урядами та населенням. Уряди кожного рівня, як загальнонаціонального так і місцевого, мають незалежні правові бази. В середині федерації, уряди кожного рівня мають право запровадження законодавства, яке має прямий вплив на населення в межах їх територій.

Коротко кажучи, федерації характеризуються геополітичним розподілом, незалежністю та прямим впливом.
Варто сказати, що саме зв'язок між населенням та його урядом робить федерацію відмінною від, наприклад, торгових асоціацій чи військових союзів.

При будь-якому означенні федералізму, чи при першому чи при другому, наявність межі між центральним урядом та урядами суб'єктів федерації є критично важливою для того, щоб федералізм давав хоча б якусь користь. Іншими словами, без чіткого розмежування повноважень між центром та територіями, федералізм втрачає всю свою сутність.

Федералізм розмежовує повноваження центрального та регіональних урядів. Ця межа може бути, та й дуже часто є, доволі широкою. Федеральний та територіальні уряди доволі часто також мають спільні повноваження. Той факт, що якесь повноваження є спільним, ніяк не принижує значення цього повноваження. Радше навпаки, компетенція та ефективність у виконанні спільних повноважень обома урядовими рівнями, практично завжди залежить саме від їх спроможності й бажання поважати ці повноваження.


Багато політичних та економічних тверджень про федералізм покладаються на два принципи, тобто на Гіпотезу Чарльза Тайбаута про мобільність громадян та на Теорему Децентралізації від Уоласа Оата про рецепт субсидіарності, яка випливає з Гіпотези Тайбаута.

Тайбаут застосовує до урядів теорію конкуренції. Його гіпотеза стверджує, що подібно, як економічна конкуренція забезпечує утримання низьких цін, уряди будуть ефективнішими, тобто забезпечуватимуть населення якіснішими послугами, збираючи при цьому якомога нижчі податки, якщо ці уряди конкуруватимуть один з одним.

Громадяни штучно обмежені тим, що можуть голосувати тільки на одній території. Політичні партії також можуть обмежити громадян у виборі бажаної політики.
Проте, мобільний громадянин голосує, так би мовити своїми ногами, тобто пересуваючись від однієї громади до іншої, яка пропонує цьому громадянинові чи громадянці зручніші умови, тобто кращий вибір послуг та кращі умови оподаткування.
Конкуренція за таких мобільних громадян спонукає уряди до більш ефективного та більш спеціалізованого ведення свого господарства.

Гіпотеза Тайбаута про переваги міжурядової конкуренції веде до принципу розмежування повноважень між центральним та регіональними урядами, тобто веде до субсидіарності.

В літературі про фіскальний федералізм це більше відоме, як Теорема Децентралізації Оата, яка стверджує, що при відсутності заощаджень від централізації, політика має бути децентралізована.

Таким чином, для того, щоб Гіпотеза Тайбаута працювала, політика мусить бути децентралізована, фактори мусять бути мобільними, а зовнішні фактори не мають бути проблемними.

Маючи в руках ці два принципи, тобто міжурядову конкуренцію та децентралізацію, вчені стверджують, що децентралізаційна політика підсилює відвертість уряду, підсилює його ефективність та спонукає уряди постійно шукати новіші підходи до способів вирішення своїх завдань. Ці фактори ведуть до віри в ефективність, уособлення політики та значне зниження корупції.

Корумповані лідери, як правило, ніяк не ефективні та відтак не мають шансу на виживання в умовах місцевої конкуренції проти своїх, більш ефективних та менш експлуататорських сусідів. Практика показує, що децентралізовані держави, не обов'язково федеральні, демонструють набагато менший рівень корупції.

Звертаючи пильнішу увагу на розмежування повноважень, окремі вчені стверджують, що федералізм сприяє економічному зростанню. Річ в тім, що централізовані уряди завжди опиняються перед проблемою відданості, тобто, коли уряди достатньо потужні для того, щоб бути спроможними зобов'язати до виконання певних контрактів, то вони й також достатньо потужні для того, щоб експлуатувати своє положення та експлуатувати своє власне суспільство.


автор: Віктор Лисак

1. 5.2013
джерела:
Jenna Bednar : The Political Science of Federalism



Будь ласка, якщо маєте бажання написати статтю для цього сайту на тему децентралізації, самоврядування чи федералізму в Україні, пишіть на
зворотній зв'язок

         вголос    ”Новини    buknews.com.ua    buknews.com.ua    Рівненські новини    новини донеччини    новини луганська    новини луганська    новини луганська    новини сумщини    новини чернігівщини    новини полтавщини    новини херсонщини    миколаївська облрада    парламент криму    новини черкащини    новини київщини    новини одещини