Особливі повноваження швейцарської федерації
Стежте @FederalUkraine
Світовий Федералізм : Швейцарія форум

Коротка Історія

Федеральна Структура

Пряма демократія

Федеральний Парламент

Федеральний Уряд

Принципи Поділу Влади

Система Перерозподілу
Повноважень


Особливі Повноваження Конфедерації

Особливі Повноваження Конфедерації



Безпека

Швейцарія не має професійної армії. Натомість, швейцарська армія має міліцейську організацію. Головними функціями цієї армії, через принцип нейтралітету, є запобігання війні, підтримка миру, оборона країни і захист населення. Також, швейцарська армія надає підтримку цивільній владі для захисту від серйозних загроз внутрішній безпеці країни.
Згідно статті 59-й Конституції, кожний швейцарський чоловік є військовозобов'язаним. Якщо якийсь чоловік відмовляється виконувати цей фундаментальний обов'язок, то згідно статті 81 Федерального Військового Кримінального Акту його може бути засуджено на термін не більше 18 місяців. Закон дозволяє альтернативну службу, але вона триває довше ніж військова. Для швейцарських жінок військова служба є добровільною.

Використання армії є справою Конфедерації. Федеральна Рада, тобто уряд, має право приймати необхідні заходи для захисту країни з зовні, захисту незалежності країни і захисту нейтралітету Швейцарії (стаття 185). Відповідно до статті 168-ї, підчас зовнішньої загрози національній безпеці, коли на військову кампанію необхідний великий контингент, Федеральна Асамблея, тобто парламент мусить обрати генерала, і начальника штабу Швейцарської Армії. До того моменту, коли його чи її оберуть, керування військом залишається в руках Федеральної Ради, котра має використовувати військо на тимчасовій основі. Навіть після того, як оберуть генерала, Федеральна Рада залишається верховним органом виконавчої гілки і надає доручення генералові. Генерал обирається тільки у випадку і тільки на час головних загроз національній безпеці.
Федеральна Конституція не забезпечує Конфедерації поліцейських повноважень. Стаття 57-а накладає спільну відповідальність за безпеку на Конфедерацію і на кантони. Вони разом є відповідальними за захист населення країни. До тепер, населення і кантони постійно відмовлялись надати федеральному урядові особливі поліцейські повноваження, які б зробили уряд спроможним гарантувати законність і порядок по всій країні. На відміну від США та Німеччини, Швейцарія немає особливих поліцейських органів. В необхідних випадках таку функцію виконує армія.

З тієї причини, що кантони несуть відповідальність за безпеку своїх громадян, вони мають власну кантонну поліцію, яка часто має спільну з муніципальною поліцією відповідальність. Згідно статті 52(1), Конфедерація має захищати конституційний порядок кантонів. Попри те, що першочергово відповідальністю за конституційний порядок несе кантон, у випадку, якщо кантон не спроможний забезпечити цей порядок, то Конфедерація та інші кантони мають надати йому підтримку. Такі дії відомі, як федеральна інтервенція.

Ні Конституція, ні будь-які інші законодавчі документи не визначають території кантонів. Не зважаючи на це, Конфедерація має обов'язок захищати територіальну цілісність кантону. Зміни кількості кантонів і перерозподіл території дозволені тільки у відповідності з конституційною процедурою, яка описана в статті 53(2)-(3). Конституція 1848-го і 1874-го років не передбачали змін територій. Правила, які описані в статті 53, з'явились тільки недавно, як наслідок появи нового кантону Юра, який з'явився з кантону Берн. Поточна процедура територіальних змін головним чином опирається на згоду населення території. Швейцарія є однією з дуже малої кількості країн, які мають встановлену або передбачену процедуру зміни структури своїх федеральних одиниць.


Зовнішні Справи

Зовнішня політика Швейцарії спрямована на викорінення бідності в світі, просування поваги до прав людини, мирне співіснування націй і збереження природних ресурсів (ст.54). Головними положеннями швейцарської зовнішньої політики є:
  1. взаємовідносини з Європейським Союзом;
  2. мир і безпека;
  3. внутрішній розвиток.
Досить дивно, що Конституція країни нічого не каже про політику зовнішньої торгівлі, за винятком ст. 101, яка надає Конфедерації, тобто центральній владі, повноваження на захист економічних інтересів Швейцарії за межами країни.
Зовнішні відносини і укладання угод є прерогативою суверенної держави і є справою федерального рівня (ст.54). Проте, кантони мають право приймати участь в приготуванні рішень по зовнішній політиці, які стосуються їх повноважень або тих, які зачіпають їх інтереси. Також, Конфедерація мусить інформувати і консультуватись з кантонами. Більше того, коли зачіпаються інтереси кантонів, то ці кантони займають дуже важливу позицію у виробленні зовнішньої політики держави. В таких випадках, зацікавлений кантон братиме участь у відповідних міжнародних перемовинах (ст.55).

Взаємовідносини між певним кантоном або кантонами та іноземними державами, як правило, керуються Конфедерацією від імені кантонів. Проте, відповідно до ст.56, кантони мають право самі укладати угоди з іноземними державами. Конституція вимагає наступне:
  1. відповідна угода має бути в межах повноважень кантонів, ст.56(1);
  2. відповідна угода не суперечить інтересам Конфедерації чи інтересам інших кантонів, ст.56(2);
  3. Конфедерація має бути поінформована про відповідну угоду до того, як її буде остаточно укладено, ст.56(2).
Кантонам дозволено мати справу з нижчими владними структурами інших держав, ст.56(3). У всіх інших випадках, відносинами займатиметься Конфедерація від імені кантонів.
Для того, щоб уникнути більшої централізації через зовнішню політику, Федеральний Акт Співпраці підтверджує роль кантонів в зовнішньо політичних процесах Конфедерації. Окрім цього Конфедерація має вчасно інформувати і консультуватись з кантонами.


Фінансова Система

Всі три федеральні рівні (федеральний, кантонний, муніципальний) мають право збирати податки. Громадяни країни платять приблизно третину своїх податків кожному рівневі, тобто центрові, кантонові та муніципалітетові (громаді). Відповідно до ст.127(1), загальні принципи оподаткування (коло платників податку, об'єкт податку і його розрахунки) мають бути в статуті, який має бути винесений на референдум.

У випадках податків на індивідуальні прибутки, корпоративні прибутки та прибутки корпоративного капіталу, Конфедерація і кантони мають збіжні права, але тут федеральний уряд у великій мірі виступає, як молодший партнер. Конституція чітко обмежує права федерального уряду на збір податків на прибуток громадян до 11% (ст.128), і також обмежує збір ПДВ до 6,5% (ст.130).
Загалом, у Швейцарії існує дуже малий рівень централізації фіскальних повноважень.

Пряме оподаткування є найбільш важливим аспектом податкових надходжень у кантонах та муніципалітетах. Стаття 127(3) забороняє міжкантонне подвійне оподаткування. Конфедерація має вжити всі необхідні заходи для запобігання такому оподаткуванню.
Кантонний податок на прибуток збирається з громадян в тому місці, де вони мешкають.
Для уникнення міжкантонного подвійного оподаткування, корпоративні податки збираються в тих місцях, де ці прибутки утворюються. Таке розмежування оподаткування сприяє фінансовій конкуренції між регіонами. Рішення кантонів щодо типів податків, які вони можуть збирати обмежується Федеральною Конституцією. Конституція обмежує тільки типи податків, які мають право збирати кантони, але не обмежує основи податку, поле збору податку, не обмежує величини (ставки) податку і не обмежує суми, яка не оподатковується.
Прямі податки, включаючи й федеральні податки, збираються кантонами (ст.128(4)). В окремих випадках, релігійні громади також мають право на стягування своїх додаткових податків, які на рівній основі також збираються кантонами.

Швейцарська система оподаткування має певні наслідки щодо податкової нерівності між самими кантонами і навіть між громадами. Громадяни одного кантону можуть платити в 2,5 рази більший або менший податок, ніж громадяни іншого кантону. Конституція дає Конфедерації дуже малий рівень компетенції щодо гармонізації податкових систем кантонів (ст.129(2)).
Масштаби збору податків, величина (ставка) податку і суми, які не оподатковуються, вирішуються або урядом кантону, або кантонним референдумом.

Фінансова ємність кантонів також дуже різниться від кантону до кантону. Критерій вимірювання фінансової ємності кантону встановлений федеральними правилами. В основі цього критерію лежить баланс різних індексів, таких як ВВП на душу населення, фіскальне навантаження, фіскальний дохід і фінансові потреби кантону. На даний час, фінансово найслабший кантон має приблизно в 7 разів меншу фінансову ємність ніж фінансово найсильніший кантон.
Через такі великі відмінності між фіскальною ємністю кантонів, прагнення фіскальної рівності стає все важливішим. Фіскальне вирівнювання у Швейцарії має за мету надання кантонам достатньо доходів для забезпечення мінімального, але не однакового, рівня обслуговування своїх служб.
При субсидуванні кантонів, Конфедерація має зважати на ємність їх доходів і особливу ситуацію гірських районів. Стаття 128(4) зобов'язує Конфедерацію використовувати на фіскальну рівність між кантонами принаймні одну шосту частину від суми зібраної через федеральні податки.


ВИСНОВКИ

Швейцарський федералізм є результатом довготривалого історичного процесу, який вимальовувався різними факторами, закладами та інтересами.
Дуже важливо наголосити на тому, що Швейцарія мусить постійно шукати вірного балансу між відданістю федералізмові та вимогам успішного існування сучасної держави. Знайти такий баланс в один день не можливо. Це радше мусить бути результат політичного процесу.

Для повного розуміння федералізму треба брати до уваги те, як федеральні принципи застосовуються на практиці і те, як вони функціонують в повсякденному житті.
Час від часу ці принципи мусять бути адаптовані або навіть змінені. У Швейцарії такими головними прогресуючими змінами є фіскальне вирівнювання між кантонами і пошук компетенцій між Конфедерацією і кантонами, а також і проектування нових конституцій окремих кантонів.

Чи зможе Швейцарія впоратись з глобалізацією? Чи здатна Швейцарія змінюватись?
Федералізм є дуже гнучкою політичною формулою, яка, як наслідок цієї гнучкості, постійно змінюється і адаптується. Дякуючи системі прямої демократії і гнучкого федералізму, здатність Швейцарії до змін і адаптування є набагато більшою ніж багато хто може собі уявити.
Пряма демократія запобігає прийманню екстремальних рішень, забезпечує велику степінь легітимності змін і відтак гарантує швидке і безперечне запровадження нового законодавства.

Швейцарія ще має не вирішену проблему міграції. На даний час близько 20 відсотків населення Швейцарії є іноземними громадянами, які не мають права приймати участі в демократичних процесах. Чи може країна, п'ята частина населення якої виключена з демократичного процесу, вважатися демократичною? Яким є шанс цієї країни, враховуючи її широку розмаїтість, стати більш інтегруючою країною?
Проте, відповіді на ці питання все ще не знайдені.


автор: Віктор Лисак

13.3.2013
джерело: Thomas Fleiner - Global Dialogue on Federalism - "McGill-Queens University Press"

Будь ласка, якщо маєте бажання написати статтю для цього сайту на тему децентралізації, самоврядування чи федералізму в Україні, пишіть на
зворотній зв'язок

         вголос    ”Новини    buknews.com.ua    buknews.com.ua    Рівненські новини    новини донеччини    новини луганська    новини луганська    новини луганська    новини сумщини    новини чернігівщини    новини полтавщини    новини херсонщини    миколаївська облрада    парламент криму    новини черкащини    новини київщини    новини одещини