Система перерозподілу влади у Швейцарській конфедерації
Стежте @FederalUkraine
Світовий Федералізм : Швейцарія форум

Коротка Історія

Федеральна Структура

Пряма демократія

Федеральний Парламент

Федеральний Уряд

Принципи Поділу Влади

Система Перерозподілу
Повноважень


Особливі Повноваження Конфедерації

Система перерозподілу влади



Автономія Кантонів

Кантони мають мати можливість виробляти, фінансувати і впроваджувати рішення, які мають відношення до їх культурного розвитку, який базується на їх культурній спадщині. Сюди входять рішення по освіті, праву, адміністрації і поліції. Фактом є те, що легітимність кантонних урядів закладена в історичну, законну, конституційну, релігійну і лінгвістичну культуру своєї громади. Саме тому ця легітимність ніколи не може залежати від делегованої їй центром легітимності.
Уряди кантонів мають владу примушувати до законності і порядку. Влада поліції має правове коріння в конституції кантонів і у відповідальності кантону за гарантування волі і безпеки своїм людям.

Найважливіші повноваження кантонів і муніципалітетів (громад) стосуються їх фіскальних (бюджетних) можливостей. Кантони і муніципалітети приймають рішення по двох третинах державних доходів і видатків. Таке фіскальне навантаження базується на тому, що територіальні громади мають владу і відповідальність за забезпечення громадського правопорядку, і відтак мусять мати засоби фінансування громадських служб через оподаткування.
Федеральний Уряд забезпечує вирівнювання виплат в тих випадках, де окремі територіальні одиниці забезпечують обслуговування для інших, там, де через особливі географічні і демографічні чинники, не завжди гарантуються рівні можливості і там, де малі громади не мають достатніх ресурсів для забезпечення належного громадського обслуговування.

На основі фіскальної автономії, виборці кантону і муніципалітету відповідно, приймають рішення по рівні оподаткування, яке необхідне для забезпечення потрібних доходів. В окремих випадках вони фінансують свої громадські служби через публічні позики або через федеральні гранти. Також, рішення по нових важливих видатках на такі проекти, як будівництво доріг, будинків, фінансування олімпійських ігор і т.п., мають виноситись на референдум. Такі інструменти прямої демократії якраз і забезпечують дотримання фіскальної дисципліни на місцевому рівні.

Рівень розвитку Швейцарії також у великій мірі залежить від спроможності кантонів співпрацювати між собою та з федеральним урядом.

Попри окремі обмеження на федеральному рівні, кантони мають право на самоорганізацію у відповідності з власною конституцією. Кантони мають право вирішувати організацію і політичну структуру своєї території і також право на утворення і роботу своїх закладів. Вони можуть самі обмежувати свої права і можуть делегувати свої права муніципалітетам.

Обмеження того, кому кантони можуть віддавати свої політичні права, вказані в конституції. Кантони мають повноваження давати не швейцарській особі право голосу і право бути обраною. Кантони також мають право відбирати права громадян на основі опіки за свої політичні права. Згідно цього принципу громадяни кантонів мають більші права ніж громадяни федерації.
Наприклад, в кантонах громадяни обирають членів кантонного парламенту і кантонний уряд і, в окремих випадках, державних службовців, вчителів і навіть суддів. Кантони також забезпечують більше засобів прямої демократії ніж Конфедерація.


Міжкантонні угоди і співробітництво

Для того, щоб запобігти передачі більших повноважень на федеральний рівень, кантони намагаються уніфікувати своє законодавство через міжкантонні угоди. Згідно статті 48(1) Конституції, кантони можуть укладати міжкантонні угоди відомі, як конкордати.
Ці конкордати не можуть суперечати Конституції і федеральному законодавству. Конфедерації має бути відомо про всі ці конкордати.

Міжкантонні угоди можуть врегульовувати такі предмети, як адміністративні домовленості чи уніфіковане законодавство. Такі угоди також можуть утворювати спільні установи.
Політичні міжкантонні угоди заборонені, бо вони складають небезпеку політичній унітарності Швейцарії.
Конкордати можуть бути укладені між двома або більше кантонами. Конфедерація також може брати участь в угоді і може приймати участь в утворенні спільних установ. Це положення стосується тих галузей, де федеральний уряд і кантони мають паралельні повноваження. Для прикладу, Конфедерація є частиною конкордату на відповідність наукових ступенів. На основі цього конкордату якраз існує відповідність дипломів про середню освіту.
Конкордат не може передавати повноваження кантону на федеральний рівень. Конфедерація може брати участь тільки там, де, відповідно до Конституції, федеральна влада є доречною.
Варто звернути увагу на те, що такі інструменти утворення міжкантонної чи федерально-кантонної співпраці мають тенденцію на обмеження глибини втручання громадянами в політичний процес. Причиною цьому є той факт, що такі конкордати часто ініціюються виконавчою владою Конфедерації.

Основою будь-якої федерації є солідарність партнерів, тобто її суб'єктів. Складність державних завдань і державних зобов'язань вимагає співпраці не тільки між магістратурами і обраною владою, але й також між державними службовцями федерального і кантонного адміністрування. Саме ця філософія є основою статті 44 Конституції, відповідно до якої Конфедерація і кантони зобов'язані співпрацювати і підтримувати одне одного з метою успішного виконання своїх завдань.
Відповідно до статті 44(2) Конституції, кантони і Конфедерація мають схилятись до взаємної поваги і взаємної підтримки, і мають надавати одні одним адміністративну і юридичну допомогу.

Стаття 47 зобов'язує Центр, тобто Конфедерацію шанувати автономію кантонів. Більше того, розбіжності між самими кантонами, або між кантонами і Конфедерацією мають розв'язуватись шляхом перемовин. Таким чином, на відміну від німецької та інших федеральних систем, у швейцарській федеральній системі розв'язання суперечок між кантонами і Конфедерацією дуже рідко доходить до судів. Такі суперечки радше вирішуються або через перемовини, або через зміну законодавства або через поправки до Конституції.
Для прикладу, десять років тому люди кантону Сільський Базель (Basel-Countryside) вирішили змінити власну конституцію і надати владі кантону повноваження використовувати всі юридичні інструменти для того, щоб запобігти будівництву в себе атомної електростанції. Окремі заклади федеральної влади включаючи й федеральний суд вважали, що такий мандат суперечить принципові "Бундестройе", тобто принципові лояльності до Конфедерації. Проте, коли влада кантону звернулась до Федеральної Асамблеї (центральний парламент) за затвердженням цієї зміни конституції кантону, Парламент погодився на цю зміну з причини поваги до суверенітету кантону і поваги до Прямої Демократії.

Починаючи з 1874-го року, в результаті більше ніж 140-а поправок до Конституції, першопочаткові неабияк широкі повноваження кантонів повільно переходили на федеральний рівень. Поступова інтеграція Швейцарії в Європейський Союз, разом з двосторонніми угодами, також мають частковий вплив на централізацію швейцарського федералізму. В зв'язку з цим, Конституція 1999-го року тепер навмисне містить:
  1. право кантонів вирішувати зовнішню політику разом з федеральним урядом;
  2. право кантонів брати участь у внутрішньому федеральному законодавчому процесі;
  3. право кантонів врегульовувати загальні питання через міжнародні або міжкантонні угоди.


Для того, щоб кантони мали змогу приймати участь в процесі приймання рішень на федеральному рівні, виконавчі влади кантонів мусіли створити новий орган, який представляє уряди всіх кантонів. Цим органом є Рада Президентів, яка складається з президентів кантонів. Утворення Ради Президентів призвело до кращої співпраці між урядами кантонів. Створення такого кооперативного і виконавчого федералізму є новим для країни і може призвести до того, що Швейцарія в майбутньому матиме більшу гнучкість ніж має зараз.

Цілком можливо, що в майбутньому, така гнучкість міжкантонної співпраці призведе до винекнення справжніх міжкантонних органів, які матимуть особливу демократичну легітимність. Відтак, швейцарський федералізм може спричинити появу адміністративних органів, нові регіональні парламенти і громади і нові виконавчі гілки об'єднані для ефективнішого виконання своїх функцій. Представницькі органи зі спільними повноваженнями можуть бути доповнені виконавчими адміністративними органами, які матимуть спільні повноваження.


Положення про Верховенство

Відповідно до різних систем європейського законодавства, закон є такою формою єднання, в якій Конституція, різні угоди і статути, разом з федеральними, кантонними і муніципальними постановами мають гієрархічну структуру.
Стаття 49 Конституції Швейцарії визначає, що всі рівні федерального законодавства мають перевагу над кантонним конституційним законодавством. Згідно цьому принципу акти і закони Федеральної Ради (уряду) також мають верховенство над кантонним конституційним законодавством. Додатково, Конфедерація має обов'язок забезпечувати повагу кантонами федерального законодавства.
Стаття 49, параграф 1 Конституції Швейцарії забезпечує Верховенство Федерації, і одночасно забезпечує конституційно гарантовані права громадянам. У випадку суперечки між федеральним і кантонним законодавством, громадяни мають право ініціювати суспільну дію закону для того, щоб встановити чи нове законодавство перечить старому. Якщо виявиться, що така суперечка існує, тоді перевага надається федеральному законодавству. Проте, федеральна влада, як правило, шанує конституційність, бо Конституція це від неї вимагає.


Адміністративний Федералізм і Правозастосування

Всупереч американській та іншим системам двійкового чи подвійного федералізму, кантони застосовують федеральне законодавство (адміністративний федералізм). Внаслідок цього, федеральна адміністрація має малий розмір і відтак не може сама забезпечувати виконання федерального законодавства. В той час, коли федеральне законодавство пов'язує кантони в тім, як вони запроваджують це законодавство, Конфедерація мусить залишити кантонам якомога більше простору для їх діяльності, мусить взяти на себе фінансовий тягар і також мусить враховувати особливості кожного кантону (ст.46).
В залежності від того, чи іншого регулювання, кантони мають різні ступені підходу до виконання федеральних нормативів. Беручи до уваги велику відмінність між кантонами в їх розмірах, топографії, демографії та інших структурних елементах, Конфедерація практично не здатна враховувати всі особливості кожного кантону без надання їм широких повноважень для успішного виконання ними всіх своїх завдань.

Розмаїтість і пряма демократія на рівні кантонів мабуть якраз і є причиною дуже обмеженої влади федерального уряду на правозастосування федеральних статутів по відношенню до кантонів. Історично, Конституція була радше спрямована на розв'язання конфліктів, ніж на правозастосування до кантонів федерального законодавства. Швейцарський федералізм успадкував європейську концепцію адміністративного федералізму. Застосування федерального законодавства на території кантону є відповідальністю самого кантону. Федеральний уряд має контролювати це застосування. Проте, перелік інструментів, за допомогою яких він може це робити, є дуже обмежений. Більше того, якась певна федеральна компетенція, тобто інструмент, запровадження чи застосування федерального законодавства має бути визначена відповідним статутом. Проте, за Центром все ж залишається один потужній інструмент: конституції кантонів мають бути затверджені Федеральною Асамблеєю, тобто обома палатами Парламенту.
Таким чином, у випадку появи нового кантону Юра, Федеральна Асамблея не затвердила особливого положення конституції кантону з причини можливого порушення принципу поваги до толерантності, який є базовим для будь-яких міжурядових відносин. Запропоноване положення в конституцію кантону Юра надавало право всім владним структурам кантону здійснювати вплив на людей регіону Юра, які мешкали в сусідньому кантоні Берн, для їх переходу до новоствореного кантону Юра.


НЕ-сприяння Рівних Умов Існування

Для прикладу, Стаття 72(2) Основного Закону Німеччини, зобов'язує Німецьку Федерацію сприяти стандартизації законодавства направленої на сприяння і заохочення рівних умов існування по всій країні. Подібні положення також існують і в статті 130-й Конституції Іспанії. Сучасні конституції, головним чином, вимагають рівних прав і рівних можливостей, але не вимагають рівних результатів.

Конституція Швейцарії, однак, не гарантує ні рівних можливостей, ні рівних результатів. Швейцарський федералізм не сприяє рівності між кантонами заради збереження широкої автономії кантонів. Будь-яке заохочення до рівності обов'язково означатиме більшу централізацію. Більшість населення Швейцарії, однак, впевнені, що прагнення такої рівності може покласти під загрозу розмаїтість Швейцарії.

Зі все більшою інтеграцією Швейцарії в Євросоюз, який сприяє відкритому ринку основаному на рівних умовах, Швейцарія може стати перед фактом нової ери федералізму. Тому, Федеральна Асамблея вже застосовує законодавство, яке гарантує рівні можливості, які стосуються внутрішнього ринку Швейцарії. Застосування цього законодавства, потребує зміни гідної кількості законодавчих актів кантонів, для того, щоб позбутись міжкантонної дискримінації. Проте, більшість кантонів відмовляються дотримуватись цих федеральних вимог.

В державі з фрагментованим суспільством, питання рівності не тільки відноситься до рівності між людьми, але й до рівності між громадами, які мають відмінну культуру та релігію. Рівність між громадами часто має перевагу рівності між людьми. Мабуть саме з цієї причини, ні Конституція 1874-го, ні 1999-го не мають жодних положень гарантій рівності між людьми чи гарантій рівних умов існування для всіх.


Право на видатки

На відміну від США, де виконавча влада має право на видатки, Швейцарія може надавати гранти чи субвенції тільки у випадках визначених федеральним статутом. Також, федеральні законодавчі органи можуть забезпечити видатки з бюджету у федеральному статуті, якщо це відповідає поточним повноваженням федеральної влади. На відміну від Німеччини, швейцарський бюджет не вважається статутом, тобто законом. Відтак, Федеральна Асамблея не може наділити Федеральну Раду (уряд) повноваженнями приймати фінансові рішення через виконання бюджету. Бюджет вважається тільки ліцензією або дозволом на витрати, якщо існує якийсь певний загальний закон, який надає особливі повноваження на витрати на особливі цілі. В Швейцарії федеральні повноваження не можуть бути застосовані через витратні повноваження.


автор: Віктор Лисак

12.3.2013
джерело: Thomas Fleiner - Global Dialogue on Federalism

Будь ласка, якщо маєте бажання написати статтю для цього сайту на тему децентралізації, самоврядування чи федералізму в Україні, пишіть на
зворотній зв'язок

         вголос    ”Новини    buknews.com.ua    buknews.com.ua    Рівненські новини    новини донеччини    новини луганська    новини луганська    новини луганська    новини сумщини    новини чернігівщини    новини полтавщини    новини херсонщини    миколаївська облрада    парламент криму    новини черкащини    новини київщини    новини одещини