Федеральна Україна : Україна федеральна (модель Павліва)
Стежте @FederalUkraine

Федералізм в Україні : Україна федеральна (модель Павліва)ця стаття на форумі

Україна федеральна

модель Павліва


автор Міхаіл Павлів

Україна федеральна

Питання федералізації України в нашій країні завжди було «річчю в собі». Справжній сенс та зміст питання були предметом розгляду вузького експертного кола, при цьому, будучи нескінченно далекими від публічного, вульгарного звучання на вустах українських політиків будь-якого штибу. А між тим постановка питання про потенціал федералізації України суспільно нагальна та актуальна саме за змістовним критерієм.

Багато чого з того, що є складовим поняття федеральна держава, є безумовно у потребі як українського політикуму, так і громадянина. Про варіанти облаштування української комунальної, читай - федеративної, квартири зламано багато списів. Слово федерація, зусиллями попереднього президента, міцно увійшло в побут громадян як щось лайливе та шкідливе. Разом з цим в Україні махровим цвітом цвіте сепаратизм різних типів.

Але розмовляти про це «у верхах» вважається поганим тоном. Розглядалися та розглядаються найрізноманітніші варіанти перерозподілу повноважень і бюджетів між центром та регіонами. Все частіше звучать голоси тих, хто вимагає автономії, гуманітарної та економічної, в різних куточках країни. Поки що це «голос волаючого» в українській гуманітарній пустелі. Але часом зміни настільки стрімкі, що на часі можна згадати давній анекдот «а раптом війна, а я втомлений».

Тому й варто розмовляти про саме чудове та при цьому тривіальне в гіпотетичній федералізації України - про територіальне розмежування. Проте, питання це зовсім не таке просте, як здається. Впевнений: гусарським наскоком його не вирішити.

Щоб підійти до адміністративно-територіального поділу, необхідно відповісти на питання: яку головну проблему має вирішити адмінреформа? Що первинне, що вторинне? У фаховому товаристві існує думка, що федералізація покликана вирішити проблему диспропорції повноважень між центром та регіонами, перерозподілити бюджетні потоки і владні повноваження на користь регіонів.

Фахівці вважають, що реформа дозволить регіонам розвиватися гармонійніше саме в економічному сенсі. В широких навколополітичних колах акцент робиться на гуманітарній складовій такої реформи. Якщо дотримуватись позиції перших, можна банально наділити існуючі суб'єкти (області, АР Крим, Київ, Севастополь) розширеними повноваженнями - і начебто реформа відбулася. Якщо наслідувати позицію інших, то найпростіше створити два-три суб'єкта федерації - і результат досягнутий. Як перший, так і другий шляхи помилкові. Логічним видається якийсь симбіоз обох підходів. При цьому для широких мас обивателів все ж пріоритетнішою є гуманітарна складова потенційної реформи. Ці висновки підказують, що потрібно дотримуватись в цілому гуманітарної функції адмінреформи і предметно враховувати економічну складову в ході її реалізації. Під дотримуванням гуманітарної складової мається на увазі необхідність врахувати всі регіональні історико-культурні особливості, традиції, уклад, матеріальні та світоглядні цінності. При цьому економічні фактори, покликані зробити майбутні суб'єкти федерації незалежними від центру та самостійними у своїй бюджетній політиці, вимагають збільшувати кількість цих суб'єктів і враховувати в кожному з них наявність хоча б однієї бюджетотворчої галузі господарства.

Радянська адміністративно-територіальна реформа 1923 - 1926 років ділила й різала російські ґубернії нещадно. Одним із завдань було саме завдання зруйнувати старі історико-культурні зв'язки, традиційний уклад та вікові традиції регіональних еліт російської імперії. Найчастіше прихильники федералізації за гуманітарним принципом пропонують дотримуватись контурам тих, царських ґуберній, з легкими корективами.

Але загалом-то це профанація питання. За останні більш ніж сто років склалися нові регіональні традиції, зв'язку та еліти. Утворилися нові промислові регіони, виникли нові галузі господарства. Дві війни, голод, колективізація, індустріалізація внесли свої значні корективи. Не враховувати ці зміни буде помилкою.
pavliv federal ukraine map


Федералізація: Західна Україна

На продовження теми України федеральної, що стосується історично-культурного поділу України, спробуємо сформулювати ідею гіпотетичного, нового політико-адміністративного поділу країни. Запропоную своє бачення майбутніх суб'єктів федерації. Прошу враховувати, що всі кордони та назви на даному етапі є умовними та дискусійними, можу тільки сказати, що такий поділ має право на життя.

Першим регіоном, з якого почнемо розглядати наш федеративний проект політично-адміністративного поділу України, буде західний регіон. В сучасній Україні це є, більш-менш традиційний набір областей. На базі цих існуючих областей зовсім не важко, в їх адміністративних кордонах сформувати суб'єкти федерації. Тим паче, що ці невидимі кордони і так існують в уявах місцевих громадян. На нашу думку, з існуючих сьогодні областей на заході країни необхідно сформувати наступні суб'єкти федерації:

  1. "Підкарпатська Русь" (Закарпатська обл. в її сучасних кордонах). Логіка такого утворення проста: ця територія історично адміністративно та економічно завжди була уособлена, вона є регіоном компактного мешкання ряду великих етнічних груп. Ще в 90х тут мав місце референдум про автономізацію. Утворення такого суб'єкта уявляється цілком логічним кроком.

  2. "Галичина" (Львівська обл., Івано-Франківська обл. та Тернопільська обл.) Винятком можуть бути тільки два північні райони Тернопільської області - Кременецький та Шумський. Ці два райони традиційно практично цілком належали Волині, входили до складу ґубернії в дорадянський період. Етнічно ці райони також належать до Волині.

  3. "Волинь" (Волинська обл., південні райони Рівненської області (межа проходить по північній межі Костопольського та Корецького районів). В цьому поділі ми дотримуємось старого ґубернського кордону, який адекватно віддзеркалював природний кордон між Волинню та Поліссям. Розмежування адекватно в субетнічному, культурному сенсі. Окрім того, до складу суб'єкта "Волинь" додаються, вже обидва вище згадані райони Тернопільської області.

  4. "Буковина" (Чернівецька обл.) завжди, у складі всіх держав, до яких вона входила, була культурно та історично обособленою територією.


Формування цих етнічних суб'єктів на заході України дозволить вирішити більшість існуючих проблем гуманітарного, адміністративного а економічного характеру. Дозволить, до цих пір переважно дотуючим регіонам, розвивати економіку з орієнацією на місцеві потреби. Має виправити бюджетну диспропорцію. Дозволить адресно підтримувати первальовані галузі народного господарства. Вирішить більшість гуманітарних проблем та загасить вогонь "містечкового" сепаратизму.
pavliv proposal west ua map


Федералізація: Південь України

Пропоную на ваш розгляд моє бачення суб'єктів федерації на півдні України. На сьогодні до південних областей традиційно належать наступні: Одеська, Миколаївська, Херсонська та також АР Крим та Севастополь.

На мою думку, цей регіон має, в цілому, зберігати свої поточні межі, шляхом утворення нових суб'єктів федерації. Пропоную на півдні України наступний склад суб'єктів:
  1. "Причорномор'я" ("Новоросія") - (Одеська обл., Миколаївська обл., Херсонська обл.) до цього ж, виходячи з культурно-історичних міркувань, дотримуюсь старого ґубернського кордону, зі складу Одеської області до складу суб'єкта "Поділля" передаються Кодимський, Балтський, Котовський, Червоно Окненський та Савранський райони. Зі складу Херсонської області, у новостворений суб'єкт "Азов'я" передаються Гениченський та Сівашський райони. Окрім того, зі складу теперішньої Одеської області виділяються всі райони, розташовані на захід від Дністровського лиману, з утворенням нового суб'єкту - "Буджак" ("Бессарабія"). Сформована "земля" формує моноетнічний, єдино культурний та економічно цілісний регіон, адекватний у своїх кордонах, як в культурно-історичному плані, так і з урахуванням сучасних міграційних та економічних реалій.
  2. "Буджак" ("Бессарабія") - всі райони Одеської області, розташовані на захід від Дністровського лиману. Особливий регіон, який сформувався ще в часи османської присутності, етнічно строкатий, але чітко уособлений географічно. Ідея виділення даного регіону надається абсолютно доречною, якраз в силу його уособленості та його етнічної неоднорідності. Утворення федеративної землі в межах "Буджака", дозволить, в достатній мірі, підтримувати місцеву полі етнічність, дасть можливість малим народам розвивати свою культуру, підтримувати свою самобутність. Не менш обґрунтованим є утворення суб'єкта економічно та адміністративно. Виключно вигідне розташування "землі" між двома водяними артеріями, Дунаєм та Дністром, на шляху транспортних магістралей, які йдуть зі сходу на захід, розвинута портова інфраструктура, дозволяє цьому регіонові розвиватись, як транспортний анклав, крупний транспортний міжнародний вузол. Окрім того, "земля Буджак" має чудові перспективи в плані адресного розвитку сільського господарства.
  3. "Крим" ("Таврія") - на даний час, регіон, навіть в умовах української унітарної держави, має сформовані традиції автономії. Утворення на його основі суб'єкта федерації - питання само по собі зрозуміле. Єдиним важливим уточненням є статус міста Севастополь. На мою думку, місту необхідно буде надати статус "міської громади", в складі федеральної землі Крим, долучивши його до суб'єкту адміністративно, але залишивши фіскальну та політичну автономію.
  4. "Азов'я" - земля, що заново утворюється (частина Запоріжської обл, частини Херсонської та Донецької). Регіон, який традиційно, на протязі більше 600 років, входив до єдиної з Кримом системи, спочатку, як частина Кримського ханства, потім, як частина Таврійської ґубернії. Регіон, який у великій мірі відрізняється від сусідніх "земель" за традиційним життєвим укладом, регіон сільськогосподарський, портовий та курортний. На перший погляд, має логіку об'єднання регіону з "землею" Тавриди ("Крим"), але варто звернути увагу на те, що серйозні міграційні процеси останніх майже сто років серйозно відчужили Крим та Приазов'я в етнічному, культурному та світоглядному плані. Тут також варто врахувати при поділі Запоріжської області, що північ, яка традиційно входить до складу "землі" Запоріжжя, є переважно промисловим, а південь - сільськогосподарським. Відповідно, в Запоріжській області кордон проходив по півночі Розовського, Куйбишевського, Пологовського та Молочанського районів, а також, по Василевському районі, по лінії сіл Лугове, Підгірне, Широке. Зі складу Донецької області увійшли Новоазовський, Мангушський та Володарський райони та місто Маріуполь. З Херсонської - Геніченський та Сівашський райони. Таким чином, до складу нового суб'єкта увійшло все північне Приазов'я та сусідні райони, які історично відносились до Таврійської ґубернії. Склад даного суб'єкта обумовлено, географічними та економічними міркуваннями, логічно, з погляду дотримання історичної традиції. Виправдано міграціями останнього сторіччя та сформованого особливим укладом життя в приморських курортних містах. Утворення окремого суб'єкта дозволить адресно розвивати транспортний (портовий та шосейний), курортний та сільськогосподарський потенціал "федеральної землі Азов'я".
pavliv proposal west ua map

Федералізація: Північ України

На даний час до північних областей належать наступні: Рівненська, Житомирська, Київська та Чернігівська.

Регіон. На мою думку, цей регіон переживе серйозні зміни, будуть утворені нові суб'єкти, політико-адміністративний поділ буде зовсім іншим. Я пропоную утворення на півночі наступних суб'єктів:
  1. "Полісся" (Житомирська обл., частина Рівненської обл., частина Київської обл.). Необхідність утворення "землі Полісся" не викликає жодного сумніву. "Земля" була до жовтневої революції частиною Житомирської ґубернії. Територія однорідна по складу та етнічно. На всій запропонованій території майбутнього суб'єкта спостерігається висока степінь ідентичності у формах господарювання. "Полісся" економічно та промислово однорідне.
    Адміністративно новий регіон пропоную скласти цілком з Житомирської області, всієї північної частини Рівненської області (всі райони на північ від Корецького та Костопольського районів включно), а також Поліський та Іванківський райони Київської області.
  2. "Чернігово-Сіверщина" (Чернігівська обл., північні райони Сумської обл.). Сіверщина - культурно історичний анклав, своєрідний етнічно та культурно на протязі вже більше, ніж тисячу років. Уообленність регіону існує, починаючи з часів радоплененного складу союзу Сіверян та є безперервним до наших днів. Адміністративно, Чернігово-Сіверщина була базовою частиною існуючої до реформи 20х років 20го сторіч Чернігівської ґубернії. До складу нового суб'єкта входитимуть: Чернігівська область цілком та всі північні райони Сумської області на північ від Кролевецького та Путивльського районів включно.
  3. "Столичний регіон" (включає до свого складу м. Київ, Вишгородський, Бородянський, Макаровський, Київо-Святошинський, Фастівський, Васильківський, Обухівський, Бориспільський та Броварський райони Київської області. Київ та перелічені райони стануть однією адміністративною одиницею - суб'єктом федерації. По суті, цей суб'єкт являтиме собою місто та його оточення. Виділення такого суб'єкта обумовлене, насамперед, особливим статусом столиці, перспектив її розвитку, вимог до сучасного планування розвитку великих міських агломерацій.
"Зона відчуження" - не входить до жодного суб'єкта федерації та керується прямо на федеральному рівні профільним відділом.
pavliv proposal north ua map



автор: Міхаіл Павлів

25.06.2012

переклад з російської: Віктор Лисак

джерело: ХайВей



Будь ласка, якщо маєте бажання написати статтю для цього сайту на тему децентралізації, самоврядування чи федералізму в Україні, пишіть на
зворотній зв'язок

         вголос    ”Новини    buknews.com.ua    buknews.com.ua    Рівненські новини    новини донеччини    новини луганська    новини луганська    новини луганська    новини сумщини    новини чернігівщини    новини полтавщини    новини херсонщини    миколаївська облрада    парламент криму    новини черкащини    новини київщини    новини одещини